Вже пізня ніч. Години не згадаю.
І галасу нема, бо все довкола спить.
Так ніжно місяць зорі обіймає,
І ніч цілує землю, аж бринить...
Хтось ніжно поцілує, хтось тепло обіймає,
Хтось свариться, можливо, хтось мовчить.
Я думала уже, що більше не згадаю,
Та спогад дивний голосно кричить.
Так ніби хтось дорогу в пам"ять прокладає
Щоночі. І не можна зупинить.
Кажуть, останньою надія помирає.
А я кажу : "Живе! Не можна її вбить."
Вода кипить. Налию в кружку чаю.
До ранку залишилася ще мить.
Скучаю. Боже, як же ж я скучаю...
Та все...Хай спогад далі помовчить.
Немає коментарів:
Дописати коментар