Я закохана в українську мову. Я закохана в Україну. Точно
можу це сказати. Не розумію людей, які
мріють виїхати жити за кордон. Уже з раннього дитинства я знала, що хочу
присвятити своє життя покращенню ситуації в нашій державі. Я вважаю, що
журналістика мені в цьому допоможе.
Сила держави полягає в єдності народу. Але хіба ж народ
може об`єднатись, якщо у них немає спільної мови? Мова то є, але не всі
громадяни вважають її своєю. А дехто й відкрито її зневажає. Мені дивно, що у
власній країні українці вважають себе другосортними.
Сотні років наші попередники боролись за українську мову,
за українську державу. Вони воювали, проливали свою кров. А тепер ми дозволяємо
знищувати всі їхні попередні здобутки.
Серце болить,коли згадую про те, що в нашій столиці
переважає російська мова. Преса пропонує нам більше російської продукції, на
наших каналах переважають російські фільми та передачі. Українські виконавці
виконують пісні російською мовою. Це далеко не повний перелік сфер життя, які
захоплює Росія. Аж смішно стає, коли ти чуєш від деяких українців, що вони не
розуміють мови, якою ти до них звертаєшся. Це вже не просто проблема. Це -
КАТАСТРОФА.
Гине мова - гине народ. Якщо ми не зрозуміємо цього, то
ситуація в Україні буде схожою на ситуацію у Вавилоні. Держава розпадеться, а
люди стануть чужими одне для одного.Хоча й зараз вже чужі. Діляться на захід і
схід, на українсько- і російськомовних. Хіба ж так можна? Мова - основа нації. І
якщо ми не почнемо її захищати, то не будемо нацією насправді.
Говоріть українською, захищайте українське, живіть
Україною. Досить дозволяти іншим людям принижувати наше походження. Ми -
українці. Наша мова - наймилозвучніша. Наші люди - розумні. Ми здатні піднести
Україну на новий рівень. Ми можемо зробити нашу державу могутньою і єдиною. Ми
зробимо нашу мову престижною. Єднаймося! Тільки так ми зможемо здолати всіх
ворогів і показати, що наша країна - це Україна. І вона ніколи більше не стане
Малоросією!
