Майдан пройшов, а зміни тривають?

Головною метою нашої Революції було бажання вступити до Євросоюзу. Проте зараз все частіше можна побачити, як нас "зливають". На початку бойових суперечок представники інших країн гучно виголошували те, як вони "підтримують нас", "співчувають нам", "занепокоєні ситуацією в Україні", "закликають Росію припинити бойові дії" і багато іншого. А де ж  дії? Чи у демократичних європейських країнах вміють лише говорити? Де була реальна підтримка? Та й де вона зараз? Усі бояться. Європі не дуже вигідно  конкурувати з Росією. Через санкції, які вони ввели, економіка європейських країн також почала дестабілізуватись, тому багато з них відмінили. А ще більше вони бояться війни з Росією. Хай краще постраждає Грузія, Південна Осетія, Абхазія чи Україна, а вони просто "вмиють руки".

Росіяни, які входять до складу комісії ОБСЄ здавали позиції українських військових в зоні АТО, після чого "Інформаційний спротив" відмовився від співпраці з ними. Тому про яку підтримку може йти мова?! Як взагалі могли відправити зацікавлену сторону слідкувати за подіями "країни-ворога"? Ось вам і наслідки Майдану.

Наші громадяни надіялись і щиро вірили у те, що Революція змінить думку інших країн, приверне увагу до наших проблем. Тепер увесь світ знає про ситуацію в Україні. Пройшов майже рік від початку Майдану, а Крим уже не наш і схід по трохи захоплюють.  . Зрозуміло, що не усі громадяни можуть робити свідомий вибір, багато з них ще залишилось під російським деревом, у його затінку.

Проте Майдан вплинув на свідомість українців. Тепер вони знають (принаймні більшість), що Росія нам не брат. Тепер вони розуміють, яка влада нам потрібна (але треба її постійно контролювати). Тепер вони усвідомлюють, що позбавившись російського впливу, Україна зможе стати на ноги. Точно зможе. І вони їй у цьому допомагатимуть.

Пошити в дурні, Або як обійти положення міжнародного договору

Вам шлют новые указания –
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас - Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

Анастасія Дмитрук

Україна та Російська Федерація заключили Договір про дружбу, співробітництво і партнерство. У Статті 3 перелічено положення про взаємні відносини двох держав, Росія порушила кожне з них.

Російські політики знехтували договором, коли почали використовувати економічні засоби тиску на Україну.Українське м`ясо і молочні товари часто не приймали на російському ринку. Вони погрожувати, що перестануть постачати газ, за який ми і так переплачуємо.

Втрутившись у внутрішнє життя нашої країни, росіяни спровокувалаи міжусобиці. Вони так турбувались про знедолених російськомовних українців, права і мову яких в нас постійно утискають, що не могли не зреагувати і не подати руку допомоги. Саме через це їхні війська перейшли наші кордони, хоча вони самі не знали, що йде війна, адже самі нібито нікого до нас не посилали, військові заблудились. Спочатку це були військові навчання на нашій території, потім говорили, що насправді це українські націоналісти, яких одягали у російську форму, пізніше росіяни самі втікали в Україну, щоб взяти зброю в руки і навести у нас лад, поставити на місце цих бандерівців, а тепер це російські військові. Дивно, як люди швидко перевтілюються, правда?

Росія завжди була категорично проти того, щоб Україна вирвалась з тенет і пішла своїм шляхом. Спочатку вони придумали міф про братні народи, потім намагались втримати нас газом, як відчайдушна жінка прагне втримати чоловіка дитиною, а коли ці методи стали вже не дієвими, то почали збройний наступ. Вони не могли допустити того, щоб українці стали повноправними членами Євросоюзу, адже тоді важче буде маніпулювати нашою свідомістю і контролювати наші дії.

Сторони, які уклали договір, зобов`язалися поважати суверенну рівність, територіальну цілісність і непорушність кордонів. Та що ж ми спостерігаємо зараз? Крим у нас забрали, Схід постійно тероризують, права та свободи наших громадян щосекунди порушують. Скількох людей терористи закатували, скількох поранили, скількох не знайшли. А ще стільки ж вбито. І це називається повага територіальної цілісності, гарантування прав та свобод громадянам? Ні, це звірство, нахабство і неймовірна зухвалість. Народ, який називає себе нашим братом, переходить межі жорстокості і дозволеного. Для демократичних країн посягнути на території іншої держави - це неприйнятно. А Росії - море до колін, все можна і все вдається.

Народи, як сказано в договорі, мають право вільно розпоряджатися своєю долею. Де написано, що Росія розпоряджатиметься нашою? Може, я щось пропустила, але ми живемо не в двадцятому столітті, коли нам кажуть, що робити і з ким товаришувати. Російська Федерація вже багаторазово порушувала договори з Україною, то невмотивовано піднімаючи ціни на газ, то дислокуючи свої війська на нашій території. Усім зрозуміло, що довіряти російським політикам не можна, вони лише замилюють очі і кидають слова на вітер.

У Росії поширена безглузда думка, нібито українські землі -  це частина російських , які придумали собі історію і скопіювали мову, хоча це вони крадуть у нас історію нашого походження, стверджуючи, що Київська Русь - це праматір Росії. Але ми ж то знаємо, як воно є насправді.

Росія не виконує міжнародні зобов`язання і загальновизнані норми міжнародного права. Якщо аналізувати події, які відбуваються в Україні, то стає очевидним те, що Статус Організації Об`єднаних Націй нічого для неї вартий.

Для того, щоб не виконувати положення мирного договору, не треба багато думати, треба просто бути російським політиком. Хочеш Абхазію - на, Південну Осетію - бери, Крим в додаток? Ласкаво просимо на бенкет! Росіяни продовжують гнути свою палку і робити те, що їм заманеться, чи, радше, те, що заманеться Путіну. Україну і весь демократичний світ пошили в дурні. ЄС і Америка вводять санкції, а Росія не зупиняється на своєму шляху. Це держава, жителі якої вже ніколи не стануть для нас братами, а політикам якої ми ніколи більше не повіримо. Не виконали умови один раз - збрешуть і вдруге. 

Мої роздуми про систему освіти в Україні

Багато хто каже, що більшість американців є не дуже розумними, а більшість українців - це чи не найрозумніші люди у світі. Так, у цьому є доля правди, але, будьмо відвертими, ми знаємо, як живуть в Америці, і бачимо, як живуть у нас. Хто у цьому винен? Можна наводити багато факторів : погані політики, нерозвинута економіка, людська пасивність, відчуття другосортності. Але з чого починаються наші кроки у доросле життя? Зі школи, а далі - з університету. І тут ми розуміємо, що в нас є ще одна дуже важлива проблема - система освіти.

Ще з молодших класів у дітей починають відбирати дитинство тим, скільки матеріалу дають вивчити і підготувати вдома. Школярам дають багато непотрібної інформації, яку вони не в змозі засвоїти. Деякі вчителі не вміють виділяти головного, тому в результаті їхні учні не знають ці предмети.

До проблеми шкільної освіти належить і підбір кадрів. У селах часто можемо чути про ситуації, коли вчитель фізкультури стає вчителем біології, а вчителька математики проводить уроки української мови. Результат - погані знання дітей, а в першу чергу - їхня незацікавленість у вивченні. Звісно, є винятки, але їх небагато. Негативним явищем є сільські школи з малою кількістю учнів, де кожен другий кум-брат-сват, там панує "халява", результат знову передбачуваний.

У наших школах діти не можуть повноцінно займатись спортом, тому що засобів для цього майже немає. Якщо в Америці є басейни, баскетбольні майданчики, тренажерні зали і багато іншого, то в нас і половини не побачиш. Дуже сумна статистика.

ЗНО - страх для випускників, велика трата грошей на репетиторів і ще один спосіб здирництва при вступі. Спрощення системи оцінювання дещо притуплює розумові здібності учнів і студентів, логіка і думка відходять на задній план, а в хід йде "вгадування" і "списування".

В університеті схожа ситуація. Вступ - плати, іспит - плати, випуск - плати. Якщо ти розумний і старанний, то можна це оминути, але не в усіх університетах. Є вузи, де знаєш ти, чи не знаєш, а заплатити все одно мусиш, бо не поставлять хороший бал. Хабарництво і здирництво надзвичайно розповсюджене. Після Майдану скільки слів було проти хабарів, а не змінилось нічого. Люди повинні змінитись насамперед , а для цього їх повинен поставити на місце закон. Хоча в нас люди, які мали б наводити лад у країні , "деруть" ще більше грошей, ніж усі інші. Так і живемо.

А скільки непотрібного матеріалу ми слухаємо і мусимо вчити! Ну от навіщо мені знати, в якому році, хто і де винайшов папір? Якщо треба буде, то подивлюсь в Інтернеті чи прочитаю в книзі. Або хто нас на роботі буде питати напам`ять, які бувають структури газет? Це абсурд.

У нас занадто багато теорії, а практики майже немає на багатьох спеціальностях. Чому медики на практиці миють вікна, а економісти миють підлогу? Як таке взагалі можливо?! Навіщо журналістам вчитись шість років? Можна три роки провчитись по спеціальності і йти працювати, тут або є хист до цього, або ні.

Лекції в нас нудні. Викладачі розповідають непотрібний матеріал, ще й читають його з листка. За кордоном усі давно вже перейшли на презентації, де викладачі виділяють головне і потім розповсюджують їх між учняти, а решту пари присвячують дискусіям і виступам студентів, які також готують презентації, досліджують щось практично.

А курсові, для чого вони? Для чого це перенесення книг чи матеріалів з Інтернету на листок? Даремна трата часу. Контроль відвідування також дещо абсурдний. Для чого студентові ходити на пару, яка йому зовсім нецікава лише через те, що за відвідування бал ставлять? Якщо викладачі не можуть зацікавити своїми знаннями і розповідями, то це вже їхня проблема. На пари повинно хотітись йти, а не "мусітись".

Я погоджуюсь з тим, що українці багато вчаться, що вони розумні, але нашу систему освіти потрібно змінювати, щоб нам розповідали дійсно про те, що нам потрібно, щоб у нас було більше практики ( не практичних занять, а саме практики). Нам потрібно виховувати лідерів, ініціативних студентів, а не пасивних людей, які відсиджують лекції і сплять на парах. Можливо, такий час не за горами, я на це дуже сподіваюсь.